Цікаво, що зло, з яким часто зустрічаємося, можна використовувати у християнський спосіб. Іншого виходу у нас не має, адже при житті добрих і злих людей повністю відділити не вдасться (пор. Мт. 13,27-30). А тому виникає нове завдання, яке змушує подумати над сенсом зла.
Тут точаться безліч дискусій. Одні говорять, що Бог мав нас створити у найкращому світі. Інші вдаються до східних медитацій, щоб втекти від метушні світу, не розібравшись у власних рішеннях. Можна сперечатись про критерії та умови найкращого суспільства чи світу або про сенс та особливості нірвани. Однак, вважаю, що християнин або християнка мають інші завдання, щоб свідчити оточуючим свої переконання і віру, а також відкривати велич християнського покликання. Отож, пропоную кілька рацій щодо питання зла.
- Дякувати Богу за милосердя. Часто можемо судити інших і «кривити душею», чому Господь не карає поганих людей за їхні злі вчинки, а добрим людям посилає страждання. Це нагадує мені історію з пророком Йоною, який не хотів йти з проповіддю до Ніневітян. Однак маємо розуміти, що деколи Бог у своїй довготерпеливій любові до грішників дає їм надзвичайно великі можливості для покаяння та зміну способу життя. З притчі про загублену вівцю, наприклад, знаємо, як Христос цінує одного грішника з поміж багатьох праведників. Натомість тим, які Його люблять «усе співдіє на добро» (Рм. 8,28), в тому числі і випробовування, які стверджують силу нашого духу і очищують віру (пор. Як. 1,2-4).
- Навчитись помічати добро. Якщо включити ліхтарик у освітленому приміщенні, то на його ясність це майже ніяк не вплине. Натомість блукаючи у темному лісі побачимо яскраві проміння сонця, то швидше знайдемо вихід. Схожу властивість мають такі речі як добро і правда. У атмосфері брехні і корисливих інтересів мужні слова, які викриватимуть фальш злих задумів стануть помітні одразу. Саме тому Христос говорив до апостолів: «Ідіть, ось я вас посилаю як ягнят між вовки» (Лк. 10,3). Здавалося б це самогубство, але Божа благодать має ще більшу силу в середовищі гріха (пор. Рм. 5,20). Така місія є нагодою до навернення та визнання правди.
- Від мрії до дій. Зло не є самодостатнім. Це завжди відсутність добра. Христос підтверджує це словами: «У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я бо подолав світ» (Йо. 16,33). Тому не варто сумувати коли видається, що зла більше ніж добра. Тоді необхідно довіритися словам Христа, який є абсолютною любов’ю. Добрі вчинки не зроджуються тільки з відчуття обов’язку. Їхньою основою стала любов. Християнин має бути готовим платити високу ціну заради того, що він любить, адже керується не тимчасовими захопленнями, а тими принципами, які мають незмінну вартість.
- Пізнати сенс. Ми не є заручниками долі, а виконавцями вільних рішень. Кожна подія у житті, а особливо несправедлива, має свої причини та значення. Господь може допускати біду або терпіння, але всі вони мають сенс. Це схоже до молитви, де людина просить одне, а Господь деколи може давати інше не щоб скривдити людину, а показати їй кращу дорогу. Саме тому не варто нарікати, чому зі мною стаються злі речі, а зуміти розпізнати, що Господь хотів цим показати. А сенсів може бути безліч: від можливості навчитися прощення, самопожертви та перемогти спокуси аж до зміни способу життя, який раніше видавався добрим. Деколи відповідь ми відкриваємо через довгий час. Все ж, ми покликані розпізнавати Божу волю і вправлятися в цьому ціле своє життя.
Фото: glocalroots.ch
